Шевченко закликає об'єднуватись



Меню сайта

Пошук

Головна » Публікації » Людина

Мусимо мати Україну! Заклик Остапа Нижанківського.

Такі крилаті слова сказав Остап Нижанківський після повернення із ювілейних святкувань Миколи Лисенка в 1903 р. у м. Києві. Звичайно, в цей короткий вислів він заклав не тільки своє розуміння незалежної соборної Української держави задля розвою духовності, культури, нації, але й розуміння сотень тисяч подвижників, що в тодішніх умовах двох імперій творили цю Україну. 

А розпочав він свою розбудову України з простого кроку: заснування в селі Завадові, де був парохом, в 1904 році першої молочарської спілки. Йому знадобилося лише 3 роки для розбудови молочарських спілок в інших селах і утворення Краєвого Молочарсько-Господарського Союзу,що заклав підвалин майбутнього «Маслосоюзу». З іменем Остапа Нижанківського пов’язані всі значні події національно-культурного відродження в Галичині на переломі століть. 

Тернистою була життєва дорога о. Остапа на шляху розбудови своєї України. Болю йому завдавали не тільки вороги, але й свої рідні «українці». Він мужньо сприймав удари долі, не відступав від великої мети , залишив вагомий слід в історії національно-визвольної боротьби та заслужив на вдячну пам'ять нащадків . 

На 2013 рік припадають ювілейні святкування з нагоди дня народження о. Остапа та його сина Нестора. Традиційно Стрийщина, як і в попередні роки ювілейні святкування проводить організовано. Але цього року ми хочемо ці святкування провести більш масштабно. Декілька місяців пішло на те, щоб вивчити, підготувати та прийняти ухвалу на рівні Львівської обласної ради щодо проголошення 2013 року роком родини Нижанківських. Саме ювілей 
о. Остапа став приводом для вивчення не тільки його спадщини, але й спадщини інших славних представників цієї родини. Здавалось би, уже неодноразово проводимо ювілейні святкування, а скільки ще не досліджено. Відомо що батько о.Остапа – о. Йосиф Нижанківський був довголітнім 
парохом у с. Великі Дідушичі з 1873 по 06.03.1911 роки, коли відійшов у вічність. Але, як не дивно, могили о. Йосипа в селі немає. Завдяки пошукам, які організував Петро Маковський, вдалося встановити місце його поховання – село Бринь Галицького р-ну Івано-Франківської обл. 

Саме в цьому селі довголітнім парохом був Микола Яросевич, дружиною якого була дочка о. Йосифа Галина. На передодні Великодня телефонуємо сільському голові с. Бринь. Чуємо схвильований голос пані Марії: « Пане, та ми все життя прибираємо таку красну могилу на старому цвинтарі і уяви не маємо, що це за священик». Просимо надіслати світлину пам’ятника. І ось пані Надія, педагог - організатор сільської школи, виконує наше прохання. Ми отримуємо світлини засобами електронного зв’язку на сам Великдень. Сумнівів немає. Це дійсно могила батьків о. Остапа Нижанківського - о. Йосифа і Осипи з Тишинських. Нещодавно, разом з працівниками КС «Вигода» Марією Сюмою 
та Іваном Грабовським, відвідали це славне галицьке село Бринь. Побували в школі, в церквах, в сільській раді, на кладовищі. Залишилися приємні спогади про це село. Домовилися, що влітку, коли буде відзначатись день села Бринь, ми організуємо делегацію парафіян с. Великі Дідушичі задля налагодження співпраці між цими селами Львівської та Івано-Франківської областей. Нехай пам'ять про о. Йосифа поєднає два села сусідніх областей – селами,де він працював, організовував товариства тверезості, розбудовував українські 
інституції, виховував своїх численних дітей в українському дусі та знайшов місце вічного спочинку. 


Потрібно відзначити, що за цей короткий час вдалося чимало встановити. Але ще більше необхідно довершити на прославу славного роду Нижанківських. 

Завдяки подвижницькій праці одного з нащадків роду професора Львівського лісотехнічного інституту Олександра Королевича, його сина Бориса та опрацюванню матеріалів Роксоляни Мисько маємо базу для продовження вивчення родоводу. З іншого боку своє дослідження родоводу проводить один з родичів – п. Всеволод Чума. Він, власне, зберігає зв'язок із представниками родини в далекій Канаді та Америці, де ще проживає Ольга Гаєцька, письменниця, лауреат премії ім. Олени Пчілки, та праправнуки отця Йосифа. 

Свій вагомий вклад в дослідження та популяризацію здобутків родини Нижнаківських зробили Любов Кияновська, професор Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка, п.Роман Совяк з м.Дрогобича, п. Зеновій Сиротюк із Завадова, працівники Стрийського краєзнавчого музею «Верховина», вчитель Стрийської дитячої музичної школи ім. Остапа Нижанківського Оксана Бурин, завідувачка музею історії споживчої кооперації Любомира Бабяк. Сьогодні своє дослідження проводить п. Марія Говгера - дружина о. Василя з с. Верин Миколаївського р-ну. 

Серед славних представників родини є: племінниця о. Остапа - Неоніла Бобикевич, єдина представниця України на міжнародному з’їзді Жіночої Гільдії в Лондоні у 1934 р., та її чоловік Ярослав Селезінка начальник військової Канцелярії Президента ЗУНРу Євгена Петрушевича; племінник Омелян, батько якого Петро похований у с. Братківці Стрийського р-ну, є автором мелодії гімну ОУН «Зродились ми великої години»; син о.Остапа – Степан, учасник першого конгресу ОУН та автор реферату «Державний устрій Української національної держави»; Омелян Стоцький видатний дослідник, першовідкривач цілющих мінеральних вод у Східниці, представники мистецької родини Миськів у Львові та багато інших. 

На загал у цій родині за родом діяльності переважали представники духовної та культурної сфер суспільного життя. Але коли приходив час, коли «общеє добро було в упадку…», представники родини ставали в обороні української ідеї. Не виключенням були і три сини о. Остапа: Нестор, Степан, Богдан, які перебували в рядах УГА. 

Необхідно продовжити дослідження діяльності інших представників родини. Думаю, що на це радо відгукнуться небайдужі з Самбірщини, Радехівщини, Пустомитівщини, Золочівщини, Городоччини, Стрийщини, Бродівщини. Відомо, що дід о. Остапа Андрій був довголітнім парохом в с. Черхава Самбірського р-ну. Його сини, брати о. Йосифа – Антон, Теофіл, Іларіон теж були священиками на Львівщині. Доля не була прихильною до представників цієї родини. Життя розкидало їх по світу. І що характерно кожен окупант залишав біль для цієї родини, а за одно і для всіх, хто ставав в оборону Української ідеї. Трагічно обірвалося життя о. Остапа. Ще в день середи 21 травня 1919 він виконував свої священичі обов’язки-хоронив р.б. Миколу в селі Голобутів, а вже вечором його арештували і на другий день розстріляли без суду і слідства військові польської жандармерії. Ярославу Селезінці в умовах тодішньої польської окупаційної влади вдалося захистити себе в суді, але уже з приходом чергового «визволителя» в 1939р. його арештовують, і він трагічно закінчив життя в тюрмі Архангельська 1943 року. Померли в молодому віці брати о. Остапа священики Петро та Володимир - у далекій Америці. Передчасно відійшли в інший світ племінниця Неоніла, сини о. Остапа Нестор, Степан, Богдан. 

На виконання рішення ХХIII сесії за №703 від 11.04.2013р.для відзначення року родини Нижанківських на Львівщині утворено оргкомітет, співголовами якого стали голова Львівської обласної ради п. Петро Колодій та голова Лььвівської обласної державної адміністрації п. Віктор Шемчук. В оргкомітет ввійшли представники влади, кооперативних, церковних, мистецьких та культурних установ Львівщини. Гадаю, що доцільно завершити дослідження родоводу, зібрати все, що відомо про представників славного роду родини Нижанківських, та випустити збірник з робочою назвою «Мусимо мати Україну». Буде записано музичний компакт-диск з творами Остапа та Нестора Нижанківських у виконанні артистки Львівської філармонії Лілії Коструби. Можливо, вдасться вирішити питання облаштування музею. Завершиться рік родини Нижанківських проведенням Святкової академії у місті Львові. 

PS. Одночасно з поїздкою в с. Бринь ми відвідали і школу в смт. Тлумач, де вручили диплом за участь у конкурсі «Горами нашої слави», який організувала кредитна спілка «Вигода» у ювілейному 2012 р., учениці 11-А класу Галині Бородайкевич. У своєму творі вона описала історію про Анастасія Козака - воїна УПА, який увіковічив проголошення Незалежності України величним Тризубом, викладеним з каміння на горі в с. Остриня. Це каміння він носив ціле літо в сумці з долини на гору на відстані до одного кілометра. Цей величний тризуб видно здаля. Ми не могли не скористатись такою можливістю і не подивитися на це диво. На жаль, Анастасій Козак помер у різдвяні дні на 90-му році життя. 

«Мусимо мати Україну», - говорив о. Остап Нижанківський, у це вірив Анастасій Козак, і утвердити це, довершити маємо МИ. 



Богдан Сидорак - депутат Львівської обласної ради. 

Категорія: Людина | Опубліковав користувач: Celvin (01 Червня 2013)
Перегляди: 1744 | Рейтинг: 0.0/0
Кооперативний рухКооперація у світіКредитний кооператив
Сільськогосподарський кооперативСпоживчий кооперативВиробничий кооператив
Житлово-будівельний кооперативЛюдинаСтартап
Кількість коментарів: 0
Коментувати можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]