Шевченко закликає об'єднуватись



Меню сайта

Пошук

Кредитні Спілки

Кредитна спілка - це фінансовий кооператив, що належить своїм членам, демократично ними контролюється, і працює з метою збереження заощаджень, надання кредитів за вигідними цінами, а також надання інших фінансових послуг своїм членам. Іноді кредитні спілки також надавають послуги, призначені для підтримки розвитку громад та сталого міжнародного розвитку на місцевому рівні, тому іх можна назвати фінансовими установами розвитку громад.

У світі системи кредитних союзів значно різняться за розміром загальних активів системи, середнім розміром активів кредитної спілки (від декількох членів до установ з активами у кілька мільярдів доларів і сотнями тисяч членів).

Відмінності від інших фінансових установ 

Кредитні спілки відрізняються від банків та інших фінансових інститутів у тому, що члени, які мають рахунки в кредитних спілках, є власниками кредитних спілок, і вони обирають раду директорів за принципом одна людина – один голос, незалежно від суми грошей, вкладених в кредитну спілку.

Взагалі вважається, що кредитні спілки мають вищу моральну основу, ніж банки, вони  соціально-орієнтовані, і існують заради людей, а не заради прибутку.

Дослідження клієнтів в банках і кредитних спілках переконливо показали значно вищий рівень задоволеності клієнтів якістю обслуговування в кредитних союзах.

Політика кредитної спілка  щодо процентних ставок та інших питань задається радою директорів, що обирається з числа членів спілки. Кредитні спілки пропонують багато з традиційних банківських фінансових послуг, часто з використанням іншої термінології. Загальні послуги: ощадні рахунки, поточні рахунки, кредитні картки, депозитні сертифікати і онлайн-банкінг.

Як правило, тільки члени кредитної спілки можуть відкрити там рахунок, або позичати гроші. Таким чином, кредитні спілки, історично позиціонують себе як установи якісного обслуговування для своїх членів, допомагаючи їм поліпшити своє фінансове здоров'я. У сфері мікрофінансування кредитні спілки надають ширший спектр кредитно-ощадних продуктів за значно нижчою вартістю для своїх членів, ніж більшість мікрофінансових організацій.

У багатьох країнах світу кредитні спілки вважаються некомерційними організаціями, і  цей статус звільняє їх від багатьох податків.

Неприбутковий статус

Неприбутковий статус кредитних спілок, якіий вони отримали у деяких креїнах, не слід плутати зі статусом некомерційних благодійних організацій. Кредитні спілки є "неприбутковими", бо вони працюють для обслуговування своїх членів, а не заради максимального прибутку. Але на відміну від некомерційних організацій, кредитні спілки не залежать від пожертвувань. Це фінансові інститути, які повинні мати невеликий прибуток (тобто "надлишок"), щоб мати можливість продовжувати служити своїм членам. За даними Всесвітньої Ради Кредитних Спілок (WOCCU), доходи кредитної спілки (від кредитів та інвестицій) повинні перевищувати її поточні витрати і дивіденди (відсотки по депозитах) з метою збереження капіталу і платоспроможності, також "кредитні спілки використовують надлишкові доходи для того, аби надати своїм учасникам більш доступні кредити, більш високу прибутковість по заощадженнях, нижчі тарифи,  або нові продукти і послуги".

Позиція WOCCU витікає з історії розвитку кредитних союзів у світі. Фрідріх Райффайзен писав у 1870 році, що кредитні спілки "є, відповідно до пункту одинадцять німецького закону про кооперативи, «комерційними», як це визначено загальним комерційним кодексом. Тому вони утворюють щось на зразок комерційного підприємства, власником якого є члени кредитної спілки".

Історія кредитних  спілок

Принципи Райффайзена

  • відсутність пайових внесків;
  • солідарна необмежена відповідальність членів за зобов'язаннями кооперативу;
  • чітка географічна локалізація діяльності (одне або кілька сіл);
  • максимальне населення території дії одного місцевого кредитного кооперативу не повинно перевищувати 1500 осіб; 
  • надання позики тільки членам кооперативу; 
  • використання виданих позик виключно на виробничі потреби;
  • безкоштовна праця персоналу кредитного кооперативу (за винятком найманого бухгалтера);
  • заборона бути членом кількох місцевих кооперативів одночасно
Історія сучасних кредитних спілок починається з 1852 рокуі, коли Франц Герман Шульце Деліч об'єднав досвід від двох проектів з Елінбурга і Деліча в Німеччині у першу в світі кредитну спілку. Він розвинув дуже успішну міську систему кредитних спілок.

У 1864 році Фрідріх Вільгельм Райффайзен заснував першу сільську кредитну спілку в Німеччині. Незважаючи на те, Шульце може претендувати на хронологічну першість, досвід Райффайзена часто розглядається сьогодні як більш важливий. Сільські громади в Німеччині зіткнулися в середині 19 сторіччя з набагато більш серйозною нестачою фінансових ресурсів, ніж в містах. Банки нехтували ними через дуже незначні сезонні грошові потоки і дуже обмежені людські ресурси. Організаційні принципи Райффайзена, завдяки яким створюється соціальний капітал, стали відмінною рисою ідентичності кредитних спілок у всьому світі.

До моменту смерті Фрідріха Вільгельма Райффайзена у 1888 році, кредитні спілки поширилися в Італії, Франції, Голландії, Англії, Австрії та серед інших народів. Ім’я Райффайзен досі використовує Райффайзенбанк, найбільша банківська група в Австрії (з філіями по всій Центральній і Східній Європи), Rabobank (Нідерланди) і однойменна спільнота сільськогосподарських кредитних спілок в Німеччині (Сf. Volksbanken унд Raiffeisenbanken).